Відносини між Україною та Європейським Союзом на сучасному етапі: загальний огляд
Історія виникнення
Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.
Договірно-правова база
Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС), підписана 16 червня 1994 р. Угода набула чинності 1 березня 1998р., термін її дії завершується 28 лютого 2008 року. Угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. З огляду на близьке завершення терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення угоди щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін.
Інститути співробітництва
Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається у рамках щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України та Трійки ЄС у складі глави уряду або держави країни-головуючої в ЄС, Президента Європейської Комісії та Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики; Ради з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та Трійки ЄС у складі міністра закордонних справ країни-головуючої в ЄС, Президента ЄК та Високого Представника ЄС з СЗБП; Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС та постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.
План дій Україна-ЄС
21 лютого 2005 року, під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали трирічний План дій – двосторонній політичний документ, який містить заходи по розширенню політичної співпраці та поглибленню економічної інтеграції України до ЄС.
План дій покликаний вивести на якісно вищий рівень відносини України та ЄС порівняно з існуючими рамками УПС. Водночас, існує певний дисбаланс дій та зобов'язань сторін в рамках Плану дій, згідно з яким на Україну припадає переважна кількість зобов'язань, у сфері внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм та стандартів ЄС в низці секторів економіки. Практичний внесок ЄС у реалізацію Плану дій зводиться до технічної та фінансової допомоги у рамках новоствореного механізму допомоги "Європейський Інструмент партнерства та сусідства", надання ринкового статусу економіці України в контексті антидемпінгових розслідувань (надано у лютому 2005 р.) укладення угоди про спрощення візового режиму (підписана у червні 2007 р., набула чинності 1 січня 2008 р.), поглиблене співробітництво в рамках регіональної безпеки (механізм приєднання до заяв ЄС з міжнародних питань, започаткований у 2004 році), поглиблене співробітництво у сфері придністровського врегулювання, поширення на Україну фінансування Європейського Інвестиційного Банку, поглиблення секторальної співпраці (енергетика, транспорт, науково-технологічна сфера), участь України у тематичних програмах та агентствах ЄС.
Основним внеском ЄС в рамках Плану дій є проголошення перспективи поглибленої економічної інтеграції України до ЄС (доступ до Внутрішнього ринку ЄС) після належного проведення внутрішніх політичних та економічних реформ.
Слід відзначити принципову розбіжність у поглядах України та ЄС стосовно кінцевої мети співпраці у рамках Плану дій. ЄС розглядає ПД як інструмент участі України в Європейській політиці сусідства, яка позиціонується як альтернатива процесу розширення ЄС. Україна розглядає ПД як підготовчий етап для виведення двосторонніх відносин на якісно новий рівень, переходу від принципів партнерства та співробітництва у рамках УПС до принципів політичної асоціації та економічної інтеграції у рамках "нової посиленої угоди". Укладення цієї угоди у такому форматі ("європейська асоціативна угода") повинно створити передумови для підготовки до набуття Україною членства в ЄС. Таке бачення сьогодні не знаходить підтримки серед ЄС.
Україна та ЄС погоджуються з тим, що одним з пріоритетів співробітництва на найближчу перспективу має стати поглиблення економічної інтеграції. Цю мету планується досягти шляхом укладення всеосяжної та поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ) у рамках нової посиленої угоди, яка передбачатиме лібералізацію у сфері руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання (технічні стандарти). Згідно з позицією ЄС, формальні переговори щодо створення ЗВТ з Україною зможуть розпочатися після фіналізації вступу України до СОТ.
У 2005 році започаткована практика приєднання України до позицій та заяв ЄС з регіональних проблем та питань міжнародного життя. Таким чином, вже на даному етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони. Іншим важливим елементом взаємодії у сфері зовнішньої та безпекової політики став механізм двосторонніх консультацій між Україною та Генеральним Секретаріатом Ради ЄС з питань зовнішньополітичного планування, які дають змогу координувати позиції України та ЄС з цих питань. Партнерство між Україною та ЄС з регіональних питань пройшло успішну перевірку під час президентських виборів у Білорусі у березні 2006 року, коли Україна солідаризувалася з оцінками ЄС недемократичного характеру виборів, та водночас утрималася від підтримки санкцій Брюсселя проти білоруського керівництва. Завдяки налагодженим каналам діалогу позиція України була з розумінням сприйнята в ЄС, діалог щодо Білорусії продовжується. Україна бере регулярну участь у конференціях країн-донорів під егідою ЄС у Брюсселі щодо підтримки демократичного розвитку Білорусі.
Важливою віхою у співробітництві з ЄС у цій сфері стала активізація позиції України з проблем придністровського врегулювання, що дало змогу зрушити з місця цей процес, сприяло зростанню довіри до України як впливового гравця у забезпеченні європейської безпеки і стабільності. Завдяки підтримці України 1 грудня 2005 року розпочала роботу Прикордонна Місія ЄС на українсько-молдовському кордоні, 16 березня 2006 року був відновлений повноцінний митний та прикордонний контроль на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону, що надало значний поштовх процесу повернення придністровських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у правове поле Молдови.
Торговельно-економічне співробітництво
З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні Україна посідає 31 місце серед торговельних партнерів Європейського Союзу по імпорту та входить до 20-ки основних торговельних партнерів Євросоюзу по експорту (18 місце). За товарообігом Україна знаходиться на 25 місці серед основних торговельних партнерів ЄС. Такий розподіл позиції відповідає торгівлі України зі світом (на 24 місці по імпорту, на 32 по експорту та на 26 за показником товарообігу у 2006 р.).
За даними статистики ЄС, обсяги двосторонньої торгівлі Україна-ЄС за січень-жовтень 2007 року становили 28,41 млрд. євро, що на 25,79% або 5,8 млрд. більше, ніж за аналогічний показник 2006 року. Від’ємне для України сальдо торгівлі за цей час поглибилось до 7,73 млрд. євро. Імпорт ЄС з України (або українських експорт до ЄС) становив 10,33 млрд. євро, експорт ЄС до України становив 18,07 млрд. євро у січні – жовтні 2007 року.
У товарній структурі торгівлі Україна – ЄС зберігаються тенденції експорту продукції переважно з низькою часткою доданої вартості (чорні метали та вироби з них – 34,73%, мінеральні продукти – 20,55%, сільськогосподарська продукція – 8,09%) та імпорту високотехнологічної та промислової продукції (механічне обладнання та
машини – 33,37%, транспортні засоби та шляхове обладнання – 13,41%, хімічна продукція – 10,69%).
Станом на липень 2007 року обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з ЄС до України збільшився порівняно з 2005 роком у 3,7 разів та склав 13,8 млрд. євро. За аналогічний період обсяги ПІІ з України до ЄС зросли у 1,5 рази порівняно з 2005 роком та становили 0,064 млрд. євро.
За перші десять місяців 2007 року показники розбіжності між даними Євростату та Держкомстату України складали: по товарообігу – 7,0 млрд. євро, по експорту ЄС в Україну – 5,07 млрд. євро та по імпорту ЄС з України – 1,9 млрд. євро. Найбільші за обсягами розбіжності у даних дзеркальної статистики щодо товарообігу сторін мали місце у торгівлі України з Польщею (1,66 млрд. євро), Німеччиною (1,55 млрд. євро), Болгарією (0,97 млрд. євро) та Італією (0,99 млрд. євро).
З квітня 2007 року активно проводиться робота по створенню правового базису поглибленого співробітництва Україна-ЄС. Досягнуто помітного прогресу у переговорах щодо економічної та секторальної частини нового базового договору, що укладатиметься на заміну УПС, зокрема, сформовано проект положень щодо окремих секторальних питань. Результативні обговорення відбувались й в рамках підготовки до створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС нового типу. Після врегулювання з ЄС питання по експортних митах (16 січня 2008 року), вже найближчим часом може бути остаточно погоджений текст звіту Робочої групи з розгляду заявки на вступ України до СОТ. За цих обставин, офіційні переговори щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС можуть розпочатись вже у І півріччі 2008 року. Положення щодо ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та, частково, робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.
Діалог у сфері юстиції, свободи та безпеки
З метою інтенсифікації співробітництва України з ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки 18 червня 2007 року на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС підписано оновлений План дій Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки. З метою імплементації, моніторингу та оцінки виконання Плану дій ЮСБ експертами України та ЄС, в рамках Підкомітету №6 „Юстиція, свобода та безпека”, було розроблено проект Плану-графіку імплементації положень Плану дій ЮСБ. Наразі проводиться експертне доопрацювання цього документу.
Очікується, що в результаті ухвалення і забезпечення імплементації нового Плану-графіку, який містить 99 цілей і передбачає виконання 224 спільних заходів за напрямками міграції і притулку, прикордонного співробітництва та візової політики, боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, співпраці у питаннях забезпечення верховенства права, вдосконалення правової системи, правового та правоохоронного співробітництва (попередній Графік, ухвалений у 2002 році, включав 42 цілі і 134 заходи), співробітництво між Україною і ЄС у сфері ЮСБ буде суттєво посилене.
Україна та ЄС також успішно завершили тривалий та непростий переговорний процес щодо пакетного укладення угод про спрощення візового режиму та реадмісію. 18 червня 2007 р. у ході засідання Ради з питань співробітництва у Люксембурзі відбулося підписання угод. Угоди набули чинності з 1 січня 2008 року.
Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз встановлює спрощений режим видачі віз українським громадянам консульськими установами держав-членів ЄС у рамках шенгенського законодавства. Ключовими елементами угоди є положення про перспективу запровадження взаємного безвізового режиму; безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів; видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України, в т.ч. представникам бізнесових кіл, членам урядових делегацій, родичам громадян України, що легально проживають в державах-членах ЄС, журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів; видачу безкоштовних віз для чисельних категорій осіб, зокрема, дітей віком до 18 років та дітей віком до 21 року, що знаходяться на утриманні, пенсіонерів, журналістів, родичів громадян України, що легально проживають в країнах-членах ЄС. Угода упорядковує перелік документів, що підтверджують мету поїздки, фіксує консульський збір за видачу візи на рівні 35 євро та 70 євро у термінових випадках, обмежує строки розгляду анкет на видачу візи 10 календарними днями.
Політична декларація до Угоди передбачає укладення двосторонніх угод між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. Україна у вересні уклала відповідну угоду з Угорською Республікою (тимчасово застосовується з 15 грудня 2007 року) та парафувала угоду зі Словацькою Республікою, яку планується підписати у лютому 2008 р. Триває переговорний процес щодо проекту такої угоди з Польщею. Угоди передбачають здійснення руху громадянами України та відповідної держави-члена, які проживають у прикордонній зоні (до 50 км від лінії кордону), без віз на підставі дозволів на спрощений перетин кордону.
Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС
Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положеннях Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005 р. Меморандум охоплює п’ять сфер розширеного двостороннього співробітництва:
1. Ядерна безпека.
2. Інтеграція ринків електроенергії та газу.
3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
5. Енергоефективність.
Значення Меморандуму полягає в наявності спільних завдань енергетичної політики ЄС та України, які зорієнтовані на втілення стратегічних інтересів у сфері диверсифікації та безпеки постачання енергоресурсів, а також електроенергетики. Також, в Меморандумі зафіксовано набуття Україною членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство (ДЕС), який набув чинності з 1 липня 2006 р.
Виходячи із своїх енергетичних пріоритетів, ЄС вимагає від України забезпечення надійного транзиту вуглеводнів з Росії та лібералізації нафтового і газового ринків в Україні, що дозволило б певною мірою знизити транзитні тарифи. При цьому ЄС виходить з того, що інтересам обох сторін відповідатиме зміцнення співробітництва в енергетичній сфері, зокрема щодо диверсифікації маршрутів та джерел постачання вуглеводнів, модернізації ГТС України, а також імпорту української електроенергії. У 2007 році Європейський Союз затвердив завдання своєї нової енергетичної політики, відомі як «3 х 20»: скорочення на 20% викидів парникових газів, скорочення на 20% споживання вуглеводнів за рахунок заходів з енергозбереження, запровадження 20-відсоткової частки відновлювальних джерел в енергетичному балансі ЄС до 2020 р. Зміст цієї політики значною мірою матиме визначальний вплив на перспективи енергетичного співробітництва України з ЄС. Необхідно наголосити, що саме у цій сфері концентруватиметься розв’язання найбільш проблемних питань національної безпеки України, спрямованих на різке зменшення нашої залежності від імпортованих російських вуглеводнів.
Співробітництва між Україною та ЄС в сфері космічних досліджень
Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний розвинутий технічний та технологічний потенціал у сфері освоєння космічного простору, 1 грудня 2005 р. під час Самміту Україна - ЄС у Києві сторони уклали спеціальну Угоду про співпрацю у створенні цивільної Глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС). Передбачається, що співпраця в рамках цієї Угоди може охоплювати промислове виробництво та наукові дослідження у цій сфері, зокрема в питаннях стандартизації і сумісності регіональних систем цивільної навігації тощо. Наразі триває процес набуття Угодою чинності. Станом на січень 2008 року Угоду ратифікувала Україна та тринадцять країн-членів ЄС, зокрема: Словаччина, Латвія, Німеччина, Швеція, Угорщина, Словенія, Фінляндія, Данія, Чехія, Люксембург, Греція , Естонія та Австрія.
В листопаді 2007 року Європейська Комісія опублікувала перше конкурсне оголошення в рамках 7-ої Рамкової програми ЄС з наукових досліджень та технологічного розвитку з метою виконання міжнародних проектів у сфері глобальної супутникової навігаційної системи та проекту Галілео. Тим самим, українські організації, в числі інших, були запрошені до участі у науково-дослідній діяльності з розвитку програми ГНСС/Галілео.
|
